Запалення слизової оболонки носових пазух має назву синусит. Багато хто з ним зустрічався, але не всі розуміються на його класифікації та методах лікування. Однією з небезпечних форм є гнійний синусит, спричинений бактеріальною патогенною флорою.
Гнійний синусит — це захворювання, при якому шкідливі бактерії атакують слизову оболонку пазух носа. Воно проявляється характерними жовто-зеленими виділеннями, порушенням носового дихання та загальними симптомами (підвищення температури, слабкість, ломота).
Не завжди гнійний синусит є самостійним захворюванням. Широко відомо, що більшість синуситів має вірусну природу. Потім, на вже ослаблений організм, приєднується бактеріальна інфекція, а іноді й організми-коменсали (умовно патогенна флора, яка в помірній кількості присутня на шкірі та слизових оболонках), що починають активно розмножуватися та спричиняють запальний процес.
Є ряд факторів, які можуть стати провокуючими1:
Симптоми гнійного синуситу досить відомі:
Гнійний синусит, симптоми якого можуть налякати, також небезпечний тим, що при неправильному або несвоєчасному лікуванні патологічний процес може поширюватися навіть на кісткові структури. Це зустрічається рідко, але при станах вродженого чи набутого імунодефіциту лікарі зустрічаються і з цим перебігом патології. При змішаному синуситі виділення можуть бути не насиченого кольору або неоднорідної консистенції, часто з прожилками крові.
Гнійний бактеріальний синусит викликається стрепто- або стафілококами, тому перед призначенням лікування потрібно зробити бактеріальний посів. Таким чином можна дізнатися не тільки «ім’я» збудника, але й антибактеріальний засіб, який подіє на нього найкраще.
Інформацію з цієї статті не можна використовувати для самодіагностики та самолікування. Для встановлення правильного діагнозу та призначення лікування слід завжди звертатися до лікаря.
Лікування гнійного синуситу — це процес тривалий, що вимагає досвіду, знань та навичок. Тому не варто займатися самолікуванням, відкладаючи візит до фахівця.
Препаратами першої лінії при гнійному синуситі є антибіотики. Але спочатку потрібно підтвердити наявність бактеріальної флори за допомогою бактеріального посіву. Не завжди можна орієнтуватися на колір виділень, тому що жовтуватий відтінок може бути ознакою розпаду нейтрофілів, які намагаються захистити організм від проникнення інфекції. Системні антибіотики (тобто в таблетках або уколах) потрібні лише за середньо тяжкої та тяжкої форми бактеріального синуситу. У легких випадках причиною їхнього призначення є рецидив захворювання.2
Лікування нежитю часто включає і промивання носа гіпертонічним розчином. Це допомагає позбутися як бактерій, так і вірусів, забезпечує часткове розвантаження чутливої та запаленої слизової оболонки. Слабкий розчин морської солі можна приготувати й у домашніх умовах, лікар на консультації докладно розповість, як це зробити. Не можна забувати, що тривалість такої терапії не має перевищувати 7 днів, у разі неефективності слід поміняти тактику лікування.
Лікування синуситу неможливе без судинозвужувальних крапель. Звичайно, це симптоматичний засіб, він ніяк не впливає на збудника захворювання, але значно покращує якість життя. Наявність виділень із носа, утруднене дихання заважає не лише вдень, ці симптоми часто не дають заснути. У таких випадках контрольоване призначення препаратів цієї групи є доцільним. При гнійному синуситі в дітей краще використовувати ті лікарські форми та дозування, які призначені для цієї вікової групи. Інакше ускладнення будуть відразу.
Лікування гнійного синуситу в дорослих часто вимагає призначення системних засобів для зменшення набряку, запалення та боротьби з іншими симптомами нежитю. До таких комплексних фітопрепаратів належить Синупрет®, який має антибактеріальну та противірусну дію, пригнічує надмірне запалення, відновлює дренаж та вентиляцію приносових пазух. Завдяки тому, що препарат створений відповідно до концепції фітонірингу, кожна крапля та таблетка має певну дозу активних речовин. Тому лікар може підібрати дозування та кратність застосування засобу для кожного пацієнта.3
Діагностика гнійного синуситу — це поєднання збирання анамнезу, фізикального обстеження та лабораторних методів дослідження. Без цього та досвіду фахівця неможливо правильно та своєчасно визначити патологію та призначити адекватну терапію.
При гострому патогномонічному синуситі є різке погіршення стану, підвищення температури, біль голови (часто змазаного характеру); порушення носового дихання може бути як перманентним, так і періодичним. При огляді порожнини носа лікар бачить таку картину: слизова оболонка гіпертрофована, набрякла, велика кількість жовтувато-зеленого відокремлюваного.
Як стандарт лабораторної діагностики використовується загальний розгорнутий аналіз крові, бактеріологічний посів (його важливо робити до початку антибіотикотерапії), біохімічний аналіз крові, коагулограма. У крайніх випадках використовують діагностичну пункцію або зондування, щоб оцінити поширеність патологічного процесу, кількість та «місцезнаходження» слизу.
Прояви гнійного синуситу досить складно лікувати, тому треба думати про профілактику захворювання. Особливо важливо це тим, хто вже має епізоди захворювання в анамнезі.
Профілактика гнійного синуситу складається з простих, але ефективних порад:
Простими порадами часто нехтують, сподіваючись, що є якась чарівна таблетка, яка за день зможе вилікувати від будь-якої хвороби. На жаль, це не так!
То як захистити себе від гнійного синуситу? Насамперед варто пам’ятати, що бактеріальна флора найчастіше приєднується вже на уражену слизову оболонку. Тому профілактика алергічного та медикаментозного риніту (непереборна любов до судинозвужувальних крапель) дуже важлива. Так само як і лікування можливих вогнищ інфекції (наприклад, карієс, грип та інші інфекційні захворювання), та усунення факторів, які можуть запобігти розвитку цього захворювання.
1 Chow A.W., Benninger M.S., Brook I. et al. IDSA clinical practice guideline for acute bacterial rhinosinusitis in children and adults. Clinical Infection Diseases. 2012; Vol. 54 (8): р. 72–112.
2 Антимікробна терапія за Дж. Стенфордом / за ред. Д. Гілберта. - М., Гранат, 2013; 640 с.
3 Яковлев В.П., Яковлев С.В. Раціональна антимікробна фармакотерапія. Посібник для практикуючих лікарів. М., 2003; Т. 2: 1001 с.